ДИТЯЧА АГРЕСІЯ. ПРИЧИНИ ФОРМУВАННЯ ТА МЕТОДИ ПОВЕДІНКИ

Дитяча агресія виявляється в дуже ранньому віці. Агресія – це якась модель поведінки яку, в даному випадку, дитина демонструє оточуючим. У перші роки життя малюка агресія виявляється імпульсивними діями: криком, упертістю, бійками або киданням речей. Такою поведінкою дитина «говорить», що відчуває себе дискомфортно або безпорадно. Проте слід пам’ятати, що дане агресивна поведінка може вважатися агресивною лише умовно, адже у дитини немає намірів заподіяти кому-небудь шкоду.

Що може стати причиною формування дитячої агресії?
• Взаємовідносини у сім’ї. Дитина навчається поведінці і формі відносин, які є в родині і ця поведінка збережеться і в підлітковому віці, і в дорослому житті. Якщо в сім’ї прийнято підвищувати голос та ображати то дитина навчиться цим формам відносин та буде їх копіювати.

• Приклади ЗМІ, фільми, мультики, передачі або шоуагресивного змісту ведуть до порушення агресії (навіть пасивний їх перегляд). Крім того, герої фільмів часто агресивні і якщо дитина захоче наслідувати «свого героя», то буде вести себе агресивно.
• Взаємини з однолітками.Діти засвоюють різні моделі поведінки під час взаємодії з іншими дітьми. Якщо в дитячому садку хтось ображає вашого малюка, то він може «взяти на озброєння» даний спосіб спілкування, якщо вважатиме що «так прийнято» або, що так він захистить себе від інших.
• Бажання привернути увагу.Діти, які не мають досвіду і достатньо ресурсів для того, щоб бути першими, несвідомо прибігають до будь-яких способів, щоб отримати свою порцію уваги, нехай навіть негативну, і для них це краще, комфортніше, ніж залишатися непоміченими.
• Бажання володарювати. Дитина перевіряє тих, хто її оточує, хто ж насправді контролює ситуацію. І кидає дорослим виклик: «Ти мені нічого не зробиш»! У подібному випадку не йдіть на принцип – він лише «заводить» малюка і є показником безпорадності та слабкості дорослих.
• Намагання втекти від невдачі.Діти відмовляються брати участь у будь-якій діяльності, не прагнуть до успіху і досягнень. Вони втратили віру в себе, тому і почувають себе дискомфортно. Батьки мають бути дуже терплячими, підтримувати і стимулювати найменший успіх дитини.
  Саме тому, що дитина не вміє усвідомити й висловити протестні почуття, у неї може виникати «безпредметна агресивність» – розповсюдження почуття злості на слабші та безпечні об’єкти – на дітей, тварин, предмети.

Чим можуть допомогти батьки?
• Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на Вас. Навпаки, поставтеся до її обурення з розумінням й повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії. Коли емоції вщухнуть, розкажіть дитині про те, як Ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею вдалу форму висловлювання претензій.

• Поспостерігайте за собою.Дуже часто ми самі придушуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.
• Учіть дитину розуміти себе та інших.Якщо дитина навчиться усвідомлювати свої почуття й почуття інших, вона зможе свідомо обирати мирні форми боротьби і захисту.
          Та часто трапляються моменти, коли дитині просто НЕОБХІДНО виплеснути агресію, яка назбиралася чи від образи, розчарування, чи то через стрибки настрою, через будь-які стресові чинники, хворобу, як відповідна реакцію на довгу розлуку і т.ін. Необхідно – це значить, що інакше, при придушенні агресії, стрес буде діяти згубно на багато функцій організму, приводити до хворобливого стану від гострого до хронічного, діяти далі і далі, глибше і глибше на психіку.